Луг

Сюрчить,  теркоче  верболуг  -
Коли  тепло  прийде  до  нього.
Цвіте  духмяно  виднокруг:
Так,  ніби  тут  хороми  Бога!

Цей  рай  озерний  берегли
Віками  пращури  незнані
Від  зайд  некликаних.  Воли
Травою  пасли  на  світанні.

Та  час  настав  -  змели  совки
Красу  байдужою  рукою.
Про  це  мовчать  нові  ставки  -
Лиш  німо  стогне  луг  водою.

2006  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952211
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2022
автор: Рясна Морва