ОЙ, НУЛІ, МОЇ НУЛІ…

                                         Ой,  нулі,  мої  нулі,
                                         ви  надокучили  мені...
                                         В  холодильнику  нулі,
                                         і  в  кишені,  й  в  гаманці...
                                                           Ніби  ж  пенсія  нормальна,
                                                           заплатила  комунальні,
                                                           залишились  копійки,
                                                           та  жива  я  все  таки...
                                         Хоч  напруга  в  душі  є,
                                         бо  ж  реальність  дістає:
                                         і  війна,  і  безпорядки,
                                         і  життєві  всі  загадки...
                                                           Ноги  й  руки  щось  болять,
                                                           бува  хочеться  й  кричать,
                                                           розбудити  треба  совість,
                                                           влади  нашої  негодність...
                                         Хоч  і  щедре  нині  літо,
                                         і  всім  хочеться  радіти,
                                         та  нулі  не  дозволяють,
                                         свого  звершення  чекають...
                                                         А  нулі,  усі  нулі
                                                         надокучили  мені,
                                                         замінить  на  позитив,
                                                         не  хвата  у  мене  сил...
                                         Я  зізнаюся  сьогодні,
                                         хоч  нулі,  як  я  голодні,
                                         негаразди  подолаю,
                                         всі  нулі  повикидаю...
                                                     А  вони  оті  нулі,
                                                     надокучливі  такі,
                                                     і  мене  не  покидають,
                                                     і  про  себе  заявляють...
                                         Так  з  нулями  і  живу,
                                         може  з  ними  і  помру...
                                         Про  нулі  тоді  забуду,
                                         і  спокійно  спати  буду...
                                                     Я  зізнаюся  сьогодні,
                                                     хоч  нулі  ті  і  голодні,
                                                     негаразди  подолаю,
                                                     всі  нулі  повикидаю...
                                       Без  нулів  я  буду  жити,
                                       добро  сіять  і  творити,-
                                       і  для  себе,  й  для  людей
                                       в  мене  вистачить  ідей...
                                                     А  нулі,  усі  нулі,
                                                     надокучливі  такі,
                                                     заміню  на  позитив,
                                                     віджену  весь  негатив...
                                                     
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2022
автор: геометрія