Ой, не куй, зозуленько

Спогади  затесалися  скабкою  під  нігтем.
Ой,  летіть,  летіть  у  вирій  кляті.
Протирала  окуляри  доля  брудним  віхтем.
Тому,  певно,  і  не  бачу  свята.
Закувала  зозуленька  на  Миколи  в  травні.
На  городі  сходили  бур’яни.
Відбивала  чиюсь  вдачу  зозулиця  справно.
Прийдуть  спадщину  поділять  сини.
Кому  зигзиця  наврочить  горя  забагато
не  зіб’ється  той  з  дороги  вже  ніяк.
І  нема  чого  на  світі  мойру  проклинати,
поміняй  зозулі  пісню  на  мідяк.
03.07.22р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2022
автор: Микола Соболь