Спогади затесалися скабкою під нігтем.
Ой, летіть, летіть у вирій кляті.
Протирала окуляри доля брудним віхтем.
Тому, певно, і не бачу свята.
Закувала зозуленька на Миколи в травні.
На городі сходили бур’яни.
Відбивала чиюсь вдачу зозулиця справно.
Прийдуть спадщину поділять сини.
Кому зигзиця наврочить горя забагато
не зіб’ється той з дороги вже ніяк.
І нема чого на світі мойру проклинати,
поміняй зозулі пісню на мідяк.
03.07.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2022
автор: Микола Соболь