Нам залишають лиш одну надію…


Приходять  уночі  коли    спимо  ,
І  підключають  жала  до    каналів.
Показують  у  снах  німе  кіно,
Взамін  на  симбіоз  енергії  реалів.

І  випорожнюють  посудини  усі,
Забравши  найціннішу  нашу  силу.
Стаєм  ми  дідусі  і  бабусі,
А  там  невдовзі  нам  беруть  могилу.


У    судженнях  далеко  вже  зайшов,
Копаю  яму,  у  яку  колись  сам  впаду.
За  стільки  років  я  багато  вже  знайшов,
Тепер  вже  явно    не  до  зорепаду.


Змінити  те,  що  має  бути,  не  для  нас,
Ми    можем    просто  жити  ,так  як  вмієм.
Як  вміємо  -  покаже  згодом  час,
Нам  залишають  у  житті  -  одну  надію...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2022
автор: