Приходять уночі коли спимо ,
І підключають жала до каналів.
Показують у снах німе кіно,
Взамін на симбіоз енергії реалів.
І випорожнюють посудини усі,
Забравши найціннішу нашу силу.
Стаєм ми дідусі і бабусі,
А там невдовзі нам беруть могилу.
У судженнях далеко вже зайшов,
Копаю яму, у яку колись сам впаду.
За стільки років я багато вже знайшов,
Тепер вже явно не до зорепаду.
Змінити те, що має бути, не для нас,
Ми можем просто жити ,так як вмієм.
Як вміємо - покаже згодом час,
Нам залишають у житті - одну надію...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2022
автор: