я грала на фортепіано, вчилася, співала, кохала, гуляла.
а потім вибух! раз! два! війна забрала моє життя.
я померла уві сні, безболісно.
не так, як моя сестра.
сестру ще живу ґвалтували дванадцять годин орки. обливали холодною водою, щоб ублажала їх та не втрачала свідомість. вона залишилася порізаною рашистським ножом "масква", але ті рубці та опіки нагадують їй про те, як її ґвалтувало 8 асвабадітєлєй.
а маму вбило уламками. вона йшла додому з магазину. сподіваюсь, вона не відчула болю.
я не знаю де мій батько. він не виходив на зв'язок три дні.
я більше не зможу ступити босоніж на рідну землю, бо її підірвав руській мір.
що я для них зробила поганого? чому саме мій народ? чому вони? бог, ти де там? чи ти є у світі, що спокійно спостерігаєш за цим жахіттям? Рід мій, благослови у бій.
а діти не побачать сонця. їх нещадно вбила русня.
жінки зґвалтовані лежать у водоймах своєї крові. захисники чесно пали у нечесному бою. скільки ще ти будеш вбивати нас, суко?!
нас вбивали та винищували мову, культуру, традиції.
за що? чому ти нас так ненавидиш?
будь ласка, йди нах#й.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2022
автор: Харрієт