В глибоких і блакитних, ніби море,
В очах твоїх щоразу то́ну я.
Й душа моя підвладна лише горю,
І з кожним поглядом я наближаюсь дна.
Бо серце з страху вже таке ледаче,
Бо таємниці ранішніх невдач...
І я тебе так хочу знов пробачить.
І ти, мій Еверест, мене пробач.
_____________________________
В первісному вигляді вірш був написаний російською мовою,
як і багато інших.
Спало на думку спробувати перекласти. Можливо, навіть щось
змінити, але ідею залишити ту саму...
Порівнявши тепер, українською ніби краще звучить.
Мабуть, "дерусифікація" самого себе пройшла вдало)
Оригінал:
Эверест
В голубых, глубоких, словно море,
В глазах твоих который раз тону.
И чаще всё душа испытывает горе,
И с каждым взглядом я иду ко дну.
Тот страх, что заставляет кровь остыть,
И неизведанность, что убивает изнутри,
Заставляют в который раз тебя простить.
И ты, мой Эверест, меня прости.
07.01.2021 / 26.06.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952120
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2022
автор: Макс Дрозд