Чекання

Між  туманів  густих  заблукали  сліди,
В  чистім  полі  між  трав-бур’янів,
Бо  тікає  вона  від  печалі-біди,
Стільки  днів,  стільки  днів,  стільки  днів.
Лише  шелест  хлібів,  тільки  тінь  в  ручаю.
Чують  той  неприхований  крик,
Бо  коханий  її  у  далекім  краю,
Просто  зник,  просто  безвісти  зник.

ПРИСПІВ:
Нехай  говорять  всі  навкруг:
«Надія  втрачена  остання»
Та  не  втрачає  віри  дух,
ЇЇ  безмежнеє  кохання.
Нехай  говорять  всі  навкруг:
«Що  на  війні  казок  немає»
Не  покладає  вона  рук:
У  диво  вірить  і  чекає.

Всі  думки  її  не  для  сторонніх  очей,
Злива  сліз  гірких  не  напоказ,
Бо  приходив  у  сни    серед  темних  ночей,
Він  не  раз,  він  не  раз,  він  не  раз.
У  обіймах  міцних  час  минає,  як  мить,
Тепло  й  затишно,  світ  -  наче  рай,
І  коханий  на  вушко  щораз  шепотить:
«Ти  чекай,  ти  чекай,  ти  чекай!»

ПРИСПІВ:

Скільки  горлиць  безкрилих  чекають  щомить,
Тих,  хто  безвісти  зник  у  бою.
Хоч  їх  серце  пече,  і  зітхає,  й  болить,
Не  втрачають  надію  свою.
ПРИСПІВ:

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952039
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2022
автор: Інна Рубан-Оленіч