Бажання матері

Заплітала  мати  донькі  коси,  
І  бажала  доленьку  легку.  
Хай  в  дитинстві  ноги  твої  босі
Топчуть  в  травах  пахучих  стежку.

А  та  стежка  біжить  десь  далеко,  
Завиляє  убік  понад  річку.
Над  водою  крилатий  лелека  
Зустрічає  тебе  мов  сестричку  

Заплітала  в  коси  цвіт  калини,
Щоб  життя  не  самотнє  було.  
І  бажала  для  своєї  дитини,
Щоб  відчула  любові  тепло.  

Щоб  кохання  зустріла  взаємне,
Щоб  у  серці  дівочим  кипіло,
І  бажання  усі  потаємні
Немов  струни  в  душі  забриніли.  

Доню  доню,  нехай  твоя  доля  
Буде  краще,  ніж  моя  була.  
Одинока  стою,  як  тополя.
А  навкруг  поросла  ковила  

Я  бажаю  тобі  моя  люба  
Поміж  люди  завжди  проживати.
Але  інколи  згадуй  стежину,
Що  веде  у  те  місце,  де  мати.

Ой  ви  коси,  мої  любі  коси,
Заплелися,  як  доля  в  стежках  
Материнські,  немов  срібло,  сльози  
Запеклись  в  кольорових  стрічках  

Тихо  вітер  гуляє  по  степу,
Підіймає  затоптані  трави.
А  десь  доня  гуляє  далеко,
Але  мати  як  завжди  чекає…

Олександр  Степан

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952023
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2022
автор: Степан Олександр