Літній ранок починався з сонця,
Розкидав проміння золоті.
Ранок позбирав їх у долоньці,
Врятуватись, щоб від холодів.
Ще гостріше пахне матіола,
Після сну нічного розцвіла.
Сновидіння всі переборола,
Бо повірить їм так й не змогла.
Дощ приснився теплий, літній,
І вона напилась досхочу.
А квітки її такі тендітні,
Були вдячні так цьому дощу.
Подивились вгору - сонце світить,
Жодного натяку і дощу.
Так хотіли хмарку хоч уздріти,
Та свою я мрію не впущу.
Мріяла тендітна мила квітка:
Мрію зрадить, це не допущу.
Раптом краплі ринули із неба,
Пара піднялася із землі.
Може, так воно було і треба,
Все збулося, що було у сні.
Сліпий дощ - це тільки на хвилинку,
Краплі п"є пожадно всі земля.
Залишились квітам лиш краплинки,
Без дощу, яке це в них життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951987
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2022
автор: Cнежана