Скажи мені, що ти хочеш? Що хочеш ти?
Піти. Я просто хочу піти.
Від усього. Від всіх. Від скажених вітрів і ран.
Де ж той храм спокою? Де ж той храм?
Це зневіра чи втома? Листи без відповідей, вони?
Це просто немає дому. І того, хто б зупинив.
За руку. Плече. Волосся. Хоча би як!
І просто сказав мені:
Ну куди ти зібралася? Ти моя.
Вгамуйся нарешті. Ось чай заварив - Попий.
Не бійся жити. Не бійся мене. Люби.
А я б плакала довго, поки б не виплакала усе.
І все б з мене вийшло. І бог би в мені воскрес.
І сталося б світло, як стається воно щодня,
Бо в кожного має бути свій особистий маяк.
Напрямок, орієнтир, стрілка що бачить ціль.
Вона ж чорною фарбою вибита на моїй руці.
Це все, виходить? Це все? Цей малюнок - не результат.
Кожен крок у закриті двері - болючий, с у к а, відкат
В порожнечу недобудов, у пустки і у пастки.
На ходіння по колу розтрачено вже роки.
Все. Достатньо. Наїлася. Вимикаю.
Край не станеться, поки не станеш краєм
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951886
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2022
автор: Міра Мальська