І де та "база", чи хоча б розетка,
Підзарядити виснажений день.
Так, вигорання...
Може є таблетка?
То я б взяла для друзів пару жмень...
Та, мабуть, ліки тут не допоможуть,
Бо в нас усіх поранена душа.
Одні і ті ж тривоги нас тривожать
І відчай в гості часто поспіша...
Слова зникають, рими досі хворі,
Розбиті вщент надіїї - все не сон.
На жаль не сон - війна у нас на дворі.
Сирени знову виють в унісон
І знов ракети, вибухи і смерті.
І знову горе, біль і німота...
У цій жахливій чорній круговерті
Зникають люди, губляться слова...
***
А може варто краплями роси
Слова почати пити по ковточку?
На жаль неспокій цей, важкі часи...
Нам не сховатись як дитя в куточку.
Потрошку варто просто оживать,
Відчувши слова смак, відчувши силу.
А відчуття на аркуш записать
Словами правди,
Хвилями курсиву...
29.06.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951801
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2022
автор: Наталі Рибальська