Пожертвування лепти

                                     [i]«Зі  слів  православного  католика  
                                                                                               штату  Іллінойс...»[/i]
                                                                                                                                   Сповідь                      
Йдемо  у  церкву.  Жити  –  не  умерти.
Ми  не  скупі  і  маємо  капшук,  
з  якого  можна  дати  Богу  лепту,
аби  пожити  і  не  мати  мук.

Усі  побожно  сіли,  помолились...
Капелою  виспівують  отці...
аж  тут  мені  до  носа  опустилась
торбина  благодійна  у  руці.

Зважаю  на  неписані  закони,  
кладу  у  торбу  лепту  перший  раз
і...  посуворішав  іконостас,
і,  наче...  очі  відвели  ікони.

Враховую  оказію  таку
і  мощі  діда  соваю  до  стінки,
але  й  туди  підсовують  корзинку
на  довгому  дубовому  дрючку.

Що  Богу  –  Боже...  це  я  пам'ятаю
і  що  царю  –  цареве,  знаю  теж
і  кожен  щось  у  торбу  опускає,
аби  грішити  далі  і...  без  меж.

І  я,  за  чек  моєму  херувиму,
купую  індульгенцію...  на  чай,
аби  колись  поніс  мене  у  рай.

Дивлюсь  у  небо  чесними  очима,
радію,  що  за  брамою  незримо
мене  вітає  Юлій  Цезар  Гай.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951730
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2022
автор: I.Teрен