-Поясни мені, Миколо,-
Кричала дружина,-
Ти гадаєш, що залізні
В мене руки й спина?
Третій рік ти не працюєш,
Сів біля корита,
За що маю годувати
Тебе - паразита?
-Бачиш, Галю, що кохання –
То така холєра…
Ти для мене найдорожча,
А не десь - кар’єра.
Головне - сім’я для мене,
Здохне хай робота,
Бо про тебе, голубонько,
Вся моя турбота.
Непогано, якщо й далі
Будеш працювати,
А я тебе, моя рибко,
Буду вік кохати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2022
автор: Катерина Собова