Я ТАК ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, ЖИТТЯ!

Я,  так  люблю  тебе,  моє    життя!
Дякую,  за  весну  ,літо,  осінь.
Мрію,  творю  ...  пишу  книгу  буття...
І  ловлю  мить  щастя    -синю  просинь..

Я,  люблю  тебе,  мій  квіте  життя!
Роблю  немов  би  вперше  кожен  крок.
Падаю,  і  встаю  немов  дитя
І  новий  день  дає  душі  урок.

А  роки  летять  немов  би  птиці
Їх  не  можна  зупинити  ніяк.
Життя,  як  золотий  лан  пшениці
Цвіте,  і  одквітає  червоний  мак.

А  так  хочеться  ,  ще  жити,  жити!
І  бачити  ,як  зростають  внуки.
Віддати  їм  любов,  одружити
слухати,  як  шумлять  клени,  буки.

Час  зриває  жовте  листя  з  дерев
І  покриває  стежку  в  літній  сад.
Врода  в'яне  у  троянд  королев
Додолу  віти  хилить  листопад.

Я  ,  так  люблю  тебе,  моє  життя!
Дякую,  за  сонечко  в  зеніті.
За  батьків  ,сина  ,що  щаслива  я
Бачу  кольорові  сни  розмаїті.

Так,  хочу  чашу  життя  допити!,
Щоб  в  Покров  заспівати  херувим.
А  в  золотий  листопад  зронити
Квітку  до  ніг  -  для  білосніжних  зим.



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951678
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2022
автор: Чайківчанка