За перекладом з китайської Артура Вейлі
Покликав вранці хтось мене неждано:
Я вийшов в двір, накинувши свитину.
І запитав: „ Що треба вам так рано?”
„Прийшов з добром”, - почув від селянина.
„Приніс в дарунок рис і жбан з вином я,
У вас тяжкі часи, - повів він мову. -
Ви вдягнені в лахміття, дах з соломи,
і не бажаєте змінити долю.
Всі люди пнуться, хочуть жити краще
Навчіться й ви копатися в багнищі”.
„Словами цими, вражений я, старче,
Та душу маю не таку, як інші.
Я б їхав возом з людом заодно,
Та йду своїм шляхом, не маючи жалю.
Сідайте, радо вип’ємо вино;
Я сам обрав цей шлях і вже не відступлю”.
[b]by Tao Yuanming, translated by Arthur Waley IN THE QUIET OF THE MORNING I HEARD A KNOCK AT MY DOOR[/b]
In the quiet of the morning I heard a knock at my door:
I threw on my clothes and opened it myself.
I asked who it was who had come so early to see me:
He said he was a peasant, coming with good intent.
He brought a present of wine and rice-soup,
Believing that I had fallen on evil days.
"You live in rags under a thatched roof
And seem to have no desire for a better lot.
The rest of mankind have all the same ambitions:
You, too, must learn to wallow in their mire."
"Old man, I am impressed by what you say,
But my soul is not fashioned like other men's.
To drive in their rut I might perhaps learn:
To be untrue to myself could only lead to muddle.
Let us drink and enjoy together the wine you have brought;
For my course is set and cannot now be altered."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951671
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2022
автор: Зоя Бідило