А я ж повірив

А  я  ж  повірив.  Зрадив  сам  собі.
Згубив  в  тобі  єдиний  шлях  надії,
згубив  я  віру  -  зможеш  все  змінить  -
змінити  лиш  не  можеш  безнадію,
яка  засіла  в  грудях  і  мовчить,
перетворивши  жарти  на  сатиру.

Я  зняв  сорочку  й  плюхнувся  у  ліжко,
хоча  перед  тобою  за́вжди  голий.
Така  собі  оригінальна  звичка:
для  тебе  я  [i]прадавній  незнайомий[/i],
а  ти  для  мене  [i]холоднюча  свічка,[/i]
і  вогник  твій  такий  же  загадковий.

Й  чомусь  сьогодні  ніч  така  чужа,
відлуння  стін  з  тобою  знову  звірив,
та  після  того,  як  зійшла  роса  -
зчинились  двері  і  розбились  мрії:
це  все  була  лишень  самотня  гра.
А  я  ж  повірив.  А  я  ж  повірив.

26.06.2022  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951618
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2022
автор: Макс Дрозд