Куди ступаєш, клятий окупанте?
Куди несеш ти сльози і плачі?
Хіба не чуєш - б'ють уже куранти
І відраховують твої останні дні?
Куди ти рвешся, темний супостате?
Твоя́ рука несе лише пітьму.
Прийшов сюди вбивати й руйнувати,
Та знай: тебе до скону не прийму.
Ступив на мо́ю землю ти даремно -
Тобі про це кричали звідусіль.
Чи ж не казав тобі ніхто, що то нечемно,
Коли невинним причиняєш біль?
Коли під гаслом бравого солдата
Випалюєш своє́ ім'я лукаве?
Винищуєш дитину, маму й тата?
Навколо сієш жах і зло криваве?
Як не казав тобі ніхто, то ми розкажем.
За Україну-неньку гідно стоїмо.
Як треба буде - ми усі поляжем,
Та рідний край у твої лапи не здамо.
Ми ж знаєм про любов, надію, віру.
Ми - вільні, наче в небі журавлі.
Ми проженем твою навалу сіру
Туди, куди поплили кораблі.
Бо ж українці - то незламна сила.
А ти - то прозомбоване лайно.
Повір: буде́ земля тобі немила.
Від наших рук, повір, піде́ш на дно.
Тож поживи ще трохи, окупанте.
Не допоможуть тобі сльози і плачі.
Ти винен сам, що б'ють уже куранти
І відраховують твої́ останні дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2022
автор: Сашко Негрич