Гнітять, печуть слова « Я повернусь »...
Адже загинув він, а ти ж чекаєш, віриш...
Щомиті виглядаєш ще, чомусь,
Хоч добре знаєш, що нічого вже не вдієш.
Нема повернення... лише в труні
Тобі привезли тіло із війни додому...
І після того, часто, лиш у сні,
Спішиш сказати кілька слів йому самому.
Немов з туману з’явиться, прийде,
Відкриє двері він тихесенько у хату.
І, ніби, промінь сонця принесе,
І посмішку - в ній світла й радості багато...
Та радість швидко промайне, як мить.
Й до тебе розпач йде, що болем обгорнувся,
І давить каменем, і серце тріпотить…
І як набат слова: «Я повернусь... вернуся...»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2022
автор: Ольга Калина