Пробач

Матусю,  рідна,  вибач  ту  мою  провину
За  всі  твої  безсонні,  слізні,  довгі  ночі.
Так  хочу  ізсушити  кожну  я  сльозину,
Щоб  знову  молодими  стали  твої  очі.

Приходиш  часто,  посміхаєшся  у  сні.
Я  подумки  завжди  с  тобою  разом.
Пробач,  що  зсивів  швидко  волос  твій,
Що,  не  бажаючи  того,  тебе  образив.

Немало  хвилювань  приніс  в  твоє  життя.
Доки  дорослішав,  то  іноді  робив  помилки.
Так  рідко  тоді  думав  про  твої  я  почуття,
А  ти  хворіла,  мала  біль,  немов  колючі  гілки.

Душевні  муки  пролягали  твоїм  серцем  
Мов  би  рубцями,  краяв  біль  нестерпно.
Так  шкода,  що  з  запізненням  пізнав  це,
Повинен  згладити  провину  ту  ганебну.

Обов’язково  повернусь,  і  ти  тоді  побачиш,
Яким  дорослим,  іншим  став  єдиний  син.
Біль  свій  минулий  ти  одразу  же  пробачиш.
На  свої  плечі  перейму  його  скорботну  тінь.

Я  маю  друзів  тут,  надійних,  дуже  мужніх.
Усі  ми  разом  захищаємо  свою  державу.
Ми  нездоланні,  попри  ворогів  потужність,
Бо  бережемо  в  серці  рідний  дім  та  маму.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2022
автор: ЭленБрус