На світанку мені подзвониш…

На  світанку  мені  подзвониш:
Прокидайся,  кохана!  -  скажеш.
Україна  здобула  Перемогу,
Я  вертаюсь:  бринить  дорога
Під  моїми  ногами  щасливо.
Ти  поглянь  у  вікно:  ця  злива,
Що  з  тобою  нас  роз'єднала,
Цієї  ночки  в  калюжі  сконала.
І  віднині  у  небі  -  лиш  сонце,
Для  любові  та  спокою  -  серце,
Твої  сльози  -  лише  для  щастя,
Нам  утримати  його  вдасться.

На  світанку  мені  подзвониш:
Я  удома,  кохана!  -  скажеш.
Відкривай  мені  швидше  двері,
Я  прийшов.  Недарма  твоя  віра
Оберегом  була  місяцями,  
Простяглася  ниттю  між  нами,
Без  зв'язку,  інтернету,  між  куль
Стукіт  серця  твого  завжди  чув
Чи  в  уяві  свій,  а  чи  в  мріях...
Що  повернусь,  я  також  вірив.
Але  дай  обійму  тебе  міцно.
Це  не  сон?  Я  не  марю,  вірно?!

На  світанку  мене  розбудиш:
Заряджай!  -  уві  сні  шепочеш.
Обійму  тебе  міцно,  коханий,
Хай  відступлять  твої  кошмари.
Спи,  мій  любий,  відпочивай!
Мені  черга  боронити  від  зла.
Десь  за  обрієм  встало  сонце,
Не  полишить  нас  наодинці:
У  обіймах  сьогодні  спокійно,
Спи,  коханий,  нарешті  мирно!
І  вже  подих  перевести  можна:
Закінчилася  війна  осоружна!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951455
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2022
автор: Яніта Владович