Червоні намистини приміряють вишні,
Що нареченими стояли навесні.
Садок стоїть в зеленому вбранні.
І думка лине у життя колишнє.
Туди, де мир був й ніби не було війни,
Де діти бавились й не знали звук тривоги,
Коли на збройну не чекали допомогу,
Коли найкращі у боях не гинули сини.
Від спогадів ми маєм відштовхнутись,
Покласти все в нерівній боротьбі,
Щоб змусить орків кров'ю захлинутись
Тікати якнайшвидше з нашої землі!
Щоб сонце наше знов зійшло над небокраєм,
І ранок добрий наш осяяв шлях!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2022
автор: DeViAl