Дощове надвечір’я шумить за вікном,
Слізну пісню співає спокволу.
Вітер грається з гіллям, немов, батогом
Б’є нестримно та хилить додолу.
Молоденький гайок присмирнів якось враз,
Поховалося птаство по гніздах.
Звіробій жовтий цвіт розгорнув на показ,
Йому дощ не завада неспішний.
Підставляють під краплі життя пелюстки
Різні квіти малі трав’янисті.
Дощ біжить підтюпцем вже до згину ріки,
Де калина в червонім намисті.
Умивається чистим, небесним дощем,
Щоб красу свою нести віками.
Встане сонце й освятить природи едем,
Щедро землю наповнить дарами.
21.06.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951141
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2022
автор: Валентина Ланевич