Зупинка… це ж просто невеличка зупинка…
Чому ж вони так схвильовано, навіть трохи злякано метушаться? О, тягнуть якусь чудернацьку штуку. Щось вигукують, голосно говорять один одному. Але діють злагоджено, хоча дещо нервово. Диваки.
Ой! Агов! Що це? Ви чого? Не треба битися! Ну почекайте! Зараз я почну битися, от тоді побачите. Ось вам! Що отримали? Більше жодних зупинок, я битимусь!
- Є! Запустилося, працює! - раптом вигукує один з команди, що метушилася. Чути загальний видих полегшення.
От полохливі якісь. - Подумало серце.
Це ж була просто зупинка, невеличка зупинка…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951024
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2022
автор: Ірин Ка