Я чув, що говорили оратори, ці розмова про
початок і кінець,
Але я не говоритиму ні про початок, ні про кінець.
Тут ніколи не було важливіших митей творення, ніж зараз,
Ні важливішої молодостіі чи старості, ніж зараз,
І ніколи не буде більшої досконалості, ніж зараз,
Ні важливішого раю чи пекла, ніж зараз.
Бажання і бажання, і бажання,
Незмінно виникаючі бажання світу.
Поступ у прихованому змаганні рівних, завжди матерія й потомство, завжди секс,
Завжди поєднання подібностей, завжди розділеність, завжди різновиди життя.
Пояснювати це безглуздо, вчений і неук відчувають, що це так.
Впевнено і без найменших сумнівів, непохитно, невідворотно, об’єднані метою,
Міцні як коні, люблячі, горді, дивовижні,
Я і ця тайна, ми стоїмо тут.
Світла й незіпсована моя душа, світле й незіпсоване все, що не моя душа.
Без одного немає двох, і невидиме стверджується через видиме,
Доки не стає видимим і ствердиться у свою чергу.
Проявляючи краще і відрізняючи його від гіршого, покоління змагається з поколінням,
Перебуваючи у ідеальній фізичній формі і непохитній сутності, коли вони змагаються, я мовчу і йду купатися, й захоплююся собою.
Бажаним є кожен орган і риса моя, і будь якої людини, сильної і чесної,
Ні дюйм, ні частка дюйма не грішні і не можуть бути більше вивчені, ніж решта.
Я щасливий – я дивлюся, танцюю, сміюся;
Коли обіймаючий і кохаючий мене друг спить біля мене всю ніч,
і безшумно йде від мене з першими променями дня,
Залишаючи мені наповнені кошики, накриті білим рушником, дім з достатком,
Чи повинен я заперечувати, і розуміють і свідчать мої очі,
Коли вони проводжають поглядом і повертаються з дороги,
І тут же вираховують і показують мені до цента,
точну вартість одного і точне значення вартості двох, і що попереду?
[b]Walter Whitman 3. Song of Myself[/b]
I have heard what the talkers were talking, the talk of the
beginning and the end,
But I do not talk of the beginning or the end.
There was never any more inception than there is now,
Nor any more youth or age than there is now,
And will never be any more perfection than there is now,
Nor any more heaven or hell than there is now.
Urge and urge and urge,
Always the procreant urge of the world.
Out of the dimness opposite equals advance, always substance and
increase, always sex,
Always a knit of identity, always distinction, always a breed of life.
To elaborate is no avail, learn'd and unlearn'd feel that it is so.
Sure as the most certain sure, plumb in the uprights, well
entretied, braced in the beams,
Stout as a horse, affectionate, haughty, electrical,
I and this mystery here we stand.
Clear and sweet is my soul, and clear and sweet is all that is not my soul.
Lack one lacks both, and the unseen is proved by the seen,
Till that becomes unseen and receives proof in its turn.
Showing the best and dividing it from the worst age vexes age,
Knowing the perfect fitness and equanimity of things, while they
discuss I am silent, and go bathe and admire myself.
Welcome is every organ and attribute of me, and of any man hearty and clean,
Not an inch nor a particle of an inch is vile, and none shall be
less familiar than the rest.
I am satisfied—I see, dance, laugh, sing;
As the hugging and loving bed-fellow sleeps at my side through the night,
and withdraws at the peep of the day with stealthy tread,
Leaving me baskets cover'd with white towels swelling the house with
their plenty,
Shall I postpone my acceptation and realization and scream at my eyes,
That they turn from gazing after and down the road,
And forthwith cipher and show me to a cent,
Exactly the value of one and exactly the value of two, and which is ahead?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950993
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2022
автор: Зоя Бідило