Ще із зими живу у телефоні -
Мій календар, здається, зупинивсь.
І все, чого прошу собі у долі -
Хоча б на мить вернути у "колись".
Ще із зими живу неначе привид,
А в серці крик навіки оселивсь,
І календар, як той старий годинник,
Вже не спішить зі мною ген кудись.
Ще із зими мовчу, час - не лікує,
І що не день - то більше ще болить,
І чи себе собі знов поверну я?
Мій календар розгублено мовчить...
12.06.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2022
автор: Пташка Радість