Зазирнула у твої очі, хотіла побачить себе
Марно
Ти гойдав своїми речами як сто років тому
Гарно
Обвівав обличчя, ворушив вітрами подихів
Коси
Та покрили всі твої чари прозріння
Роси
Я була біля тебе як річка й берег
Близько
Ти про себе казав високе та був так
Низько
Я століття, щоб ти прийшов
Чекала
А чи знаєш, чому так довго
Не відкривала?
Бо усе, що в тобі я любила
Пропало
Ніби тиша довкола, коли громи
Пролунали
Я себе, що кохала чого нема,
Пробачу
Відтепер любитиму те, як красиво
Бачу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950307
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2022
автор: Kлер Клер