Стоять верби біля ставу,
Віти над водою.
Знедолена ходить мати
В сльозах із журбою.
Виростила орла-сина,
Щоб старість зустріти.
Не дала орда ворожа
Мирно людям жити.
Полетіли вражі кулі,
Полізли рашисти :
Руйнували, знущалися,
Гірше за фашистів.
Син-орел розправив крила
Сказав : - За матусю !
За Вкраїну мою славну !
Живим повернуся, -
Буду сіяти, орати,
Бо сила - орлина.
Щоб цвіла, стала багата
Ненька-Україна !
Стоять верби біля ставу
Шепчуть з осокою.
Посивіла тужить мати
За сином Героєм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2022
автор: Галина Лябук