Ось біжить, кричить Петро,
-Довіряв, як брату.
Зачепився за відро,
Там була- зарплата.
Ледве втримався, не впав,
Двері відчинились.
-Я тобі не раз казав,
Ти на мене злилась.
Вкотре вкрали зарплатню,
Що тепер робити?
Мають вони ціль свою,
Забрати, чи вбити.
- Слава Богу, що живий!
Головне, ти вдома,
Вихід в нас один й простий,
Відпускаєш з дому.
Пару раз іще піду,
Там і залишу́ся.
Обніму ніжно Кузьму,
Відіб'ю в Марусі.
А тобі, коханий мій,
Битись з ворогами.
Шлю тобі цілунок свій,
Повертайсь до мами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950069
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2022
автор: Валентина Ярошенко