Я завжди знала, не навік це б́[b]у[/b]ло
(Нависли хмари, заметіль кружляє),
Тепер це наше золоте минуле
(Темніє небо, з вітром ніч зітхає);
Не варто й далі кавалера удавати.
Холоне в чаші попіл нашого кохання –
Я завжди знала, що кінцю настати
Пізно чи рано.
Я завжди знала, це приходить знову
(Дощ барабанить, проростають трави),
Тебе цілунки тішать нової любові
(Сіяє сонце, й пташечка співає).
Минула пристрасть, що була між нами,
Знайшов ти іншу радість несказанну -
Гаразд, чинити буду я так само,
Пізно чи рано.
[b]Dorothy Parker NOCTURNE[/b]
Always I knew that it could not last
(Gathering clouds, and the snowflakes flying),
Now it is part of the golden past
(Darkening skies, and the night-wind sighing);
It is but cowardice to pretend.
Cover with ashes our love's cold crater-
Always I've known that it had to end
Sooner or later.
Always I knew it would come like this
(Pattering rain, and the grasses springing),
Sweeter to you is a new love's kiss
(Flickering sunshine, and young birds singing).
Gone are the raptures that once we knew,
Now you are finding a new joy greater-
Well, I'll be doing the same thing, too,
Sooner or later.
1926 "Enough Rope".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2022
автор: Зоя Бідило