Вони обіймаються на узбіччі,
одне загоріле тіло - зменшена
копія іншого десь удвічі.
Обидва без сорочок, у шортах,
щасливі й розморені сонцем пляжники,
той, що більше, - перед меншим на кортах,
лоскоче його, вони регочуть
прямо в повітря, сухе і пряжене.
Вони ідуть далі, доходять до магазину,
старший втрачає баланс, вдягає сорочку,
менший лагідно його скеровує,
бере в руки корзину,
вони заходять, зливаються в одну точку
і зникають. Я пригадую -
ми теж так з тобою колись ходили,
тільки не літом, а в сіру зиму,
ти так само хитався і мав
таке ж червоне обличчя,
в тебе язик заплітався, а в мене -
четверта стадія відчаю.
Я саджала тебе в тролейбус
і думала лиш про те, щоб
ти не впав із сидіння
чи не зійшов на зупинці лівій,
щоб тебе не побачила твоя нова теща.
На відміну від тих двох,
ми ніколи не були щасливі.
05.06.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2022
автор: Wiggily