Облиш причини, й наслідки облиш.
Не вір знов правді, ли́ше серцю вір!
Душа згубилась в вихорі облич,
душа напише новий, справжній твір.
Візьме листочок, ручку, і почне...
Почне стискати мрії в сторінки́,
де ти таки перемогла мене,
де здався я без жалю, залюбки.
І у двобої серця та душі,
у їх дуелі страшній і кривавій,
я напишу тобі нові вірші,
у стилі справжнім, стилі не лукавім.
Облиш причини і мене облиш,
перемогла ти, ну а я - в полон.
Прощалися ми в тисячах облич,
я поглядом проводив твій вагон.
Дуель двох душ, дуель сердець.
Перемогла, але таки програла...
А я знайшов дорогу навпростець.
Хіба мене ти, рідна, не чекала?
Чекала, знаю, та не говорила,
щоби ночами я себе не мучив.
А ти любила. Ой як ти любила...
Аби ти знала, як я, мила, скучив.
02.06.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949523
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2022
автор: Макс Дрозд