«відпусти нам Варавву,
Понтію,
відпусти!» –
вискандовують нації
вік за віком
а потім з тих
псевдонацій вилуплюються
хребти
щоб крізь тисячу років скиглити:
«Варавву нам
відпусти!»
Запали мені, хлопче,
швидше
брудний ліхтар,
бо у глизявій темряві кра́дуть naZi-ї –
хто б питав! –
силу мови і відчай для «ми брати»
чути хрускіт. недо-naZi-ям
ламають
хребти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2022
автор: re_vanta