Вітер гойдає, вишню молоденьку,
Я знов згадаю, свою рідну неньку,
Смачні вареники, сік мастив вуста,
Неперешкода, хоч минули літа.
Той смак і запах - дарунок доброти,
Привітний погляд. Не забуть теплоти,
Я б пригорнулась, до тебе, як дитя,
Щоби зігрітись, відчуть серцебиття.
Чітке тук-тук, у ритмі колискова,
Звабить до сну, як ніжність пелюсткова,
І прийде сон, мов попадала в казку,
Я б так хотіла знов пізнати ласку.
Все пам*ятаю й вишеньку весною.
Хоч й так далеко, думками з тобою,
Мій рідний край, вмивається сльозою,
Сісід - рашист, туди прийшов з війною..
Стежки розгромлені, дома, могили.
Цьому народу світ уже немилий.
І так болить, душа й сердечко, ненько,
А чи й засяє сонечко ясненько?
Летять снаряди, жаль, сусід озвірів,
Чи й зможуть воїни, вигнать ворогів?.
Душа ридає, чи й квітнуть вишні в ряд
Чи зустрічатиме, милий серцю сад?
Вітер гойдає, вишню молоденьку,
Згадаю сад, дитинство, рідну неньку,
І ті варенички, пахкі на столі,
Вклонюся Богу і попрошу миру,
Щоб жить щасливо, на цій святій землі.
02.06.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949430
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2022
автор: Ніна Незламна