Букет із квітів польових
На перший хатній стіл поставлю.
Він став родинний оберіг,
Його словами нині славлю.
Стіл хлібосольний був завжди,
Як кожний стіл на Україні.
Стрічав гостей, лиш чув сліди,
На щиру радість на гостині.
Лилась розмова між гістьми,
Про те, про се і про погоду.
Хто, як вживається з людьми,
Та, як шукати в річці броду.
А потім пісня в небеса
Із вуст злітала аж до сонця.
Дзвеніла квіткою душа,
Вона бо Господа осоння.
Всього набачивсь стіл старий,
Любовно зроблений рубанком.
Мав тато вік ще молодий,
Вміло стругав дошки, як ранок.
Нема господаря роки,
Дубовий стіл під’їв бо шендьол.
Та стіл стоїть, вже правнуки
Несуть його тепло у серці.
01.06.22
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949363
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2022
автор: Валентина Ланевич