Рожево-лілова ідилія

Люблю,  коли  ти  одягаєш  небо  в  шалі,  
Що  сонце  сплело  із  рожевих  ниточок.
На  вечорову  й  світанкову  мить  чекаю,
Коли  у  небі  порозквітає  рясний  бузок.

Люблю,  коли  ти  дістаєш  зі  скриньки
Прикраси  рожево-лілових  кольорів.
Від  них  так  солодко  стає  серденьку,
Душа  радіє,  не  втримати  їй  почуттів.

Печаль  і  туга,  сіра  і  сумна  буденність
Розчиняться  у  неймовірній  тій  красі.
На  неї  споглядати  я  могла  б  щоденно,
Та  плине  час,  все  змінюється  у  житті.

Зафільмувати  можна  ці  чарівні  миті,
Бо  живемо  у  час  "звичайних  чудасій".
Якби  ж  лишень  було  ще  так  на  світі:
Красу  узрівши,  зла  зрікався  лиходій.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2022
автор: Яніта Владович