Вбивчі наміри, Я хочу Тебе вбити, задушити
Я б не позбавив тебе болю, і ніхто не зможе
Хай, так або інакше - я можу першим вмерти
Не варто одним клеймувати решту, нічний жах
Мені майже тридцять, і я ще не цілувався
Теж, нерозділене кохання, в хаті закрився.. Шо? Шо..?
Сиджу вже десять літ, моя хата скраю, ображений
Гей! Нікого не знаю, нічого не бачив, розбирайтеся
самі! Моя хата скраю, чому змушуєш зізнаватися
Оцінювання, Ти чого палиш? В тобі нічого мого,
чого тримаєш? Кінчик, врода, твого волосся замало,
час все знецінить, так боявся смерті, час минулий?
Ні, сам завжди йшов у петлю з тягарями, тряпка
Пофігу, Ти мені теж подобаєшся по-голоду, дякую
за впевненість, я це вже писав, тому - тут(?)
Перебираю, як в лисиці, різні відтінки рудого
протікають між пальцями, адже вона "Твоя"?
Так тісно кохає.. Шо? Шо.. як у бджілки у неї
немає вихідних, - Тіпок, Ти тікай, Вона вхопила,
бо не противно ковтати, вибачте, нестерпний
Не використав, злишся, змінилася під боягуза
Запізно грати тестостероном, не чоловік, дорослішай
Махрові доріжки ніжками до небесного, О', йди нахуй
Зараз наблюю на нову поему, підставляєте роти
На притоні поняв, що не вистачає дисципліни
Тридцять? Що розуміють соціалістичні квіточки?
Не напишу, зависокі вимоги, чому Ти ще не збила
зі Стугни Алігатора? Три? Викупаєш, якість? Твоя?
Ти не заплуталася, вчися! Я тут, як приклад дурості
Це так дивно споглядати регресію, вбивчі наміри
Вбивчі наміри, Я хочу Тебе вбити, що за біда.. Шо..?
Ні, занадто стара, не твоя проблема, адже не Твоя?
Мені сто двадцять, як я дожив до таких років? Хата
скраю, яку не покидаю без зарядженого пістоля, забрав
Все, Я з самого початку - збрехав, цій маргінальності
немає аналогів, ла-ла-лей, місяці вимальовуються
з темним небом, низьким сонцем, Наші улюблені
гострі тіні, пофігу, Я Тебе ніколи не забуду,
ці дві безкоштовні години, так вони Зараз
Я Тебе ніколи.. Три? Відьма! Ти все знаєш
Де Мене шукати, хата скраю, тут гніздяться
вивільги, насміхаєшся, - Шо? Шо? Набридли?
Скриплять наче старі двері? - Нагулялася?
Просторово-часовим континуумом? Зупинка?
Тромб, бачиш за чорними стінками табличку
"Не травіть бур'яни, нехай бджоли місять мед"
Ах, змушуєш Мене "стогнати", зізнайся, що дав,
те, чого не вистачало, і не знала саме "чого",
поки не отримала цього, а мені замало, бо
"камоміл", а не "чамоміл", хто тебе вчив латини?
Як чоловік, що не бажає ніжності може тобі її дати?
Шо? Налягти? Як це кохати "жінку"? Ти бісексуалка?
Може третю заведемо? - Вона з нами,
споглядає, жінка із мрій, Твоя не дочка
Я не забуваю де находжуся, а ти? - Бляха
Мені справді соромно за те, що пишу, справді
Але потім Я згадую, що існує реддіт GWA
Дякую, KALUSH, вже рік розкладаю закладки
на руїнах Хотинських
Скажи, що твоя жінка знає
Занадто все серйозно
ти сприймаєш, не помреш
Я просто вб'ю тебе, буду твоїм
лицем смерті, прекрасним, Ах..
Ненависть, нереальні емоції
яких не бачив, як батько обіймав
матір? Наскільки ж незрівнянні
будуть, без авторитетні
Актори показують що.. Шо? Тихо так
Не потрібно завойовувати Ісландію,
щоб комусь сподобатися, достатньо..
Вдавати, до власної природи ти не
доторкнешся, проклинаю, багатогранне
Так багато дотичних для того, щоб відчути
порозуміння, Ти знаєш? Я не боюся людей
Вони у всьому допоможуть, як попросити
Ніколи нічого ні в кого не проси, самі все дадуть
Прийдуть на клич, а ось мо, той самий виклик
Що? Де? Коли? Я Тебе ніколи не забуду..
Щось промчало, загнало скалку, гноїться
Був би сезон гроз добрий - побігала б
росою не тільки зранку, мо та й вимиється
Степ, голод, пекло, свята вода.. м-ммм
М-а.. Не ма, Відьма, ми ближчі аніж
Тобі здається.. мм-мм, зла, Відьма! - Починай
достогновувати, внатурі, просто хата скраю
P.s Хтось знає іспанську? (upd. французьку)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949031
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2022
автор: Enol