Війна 2022

Темряву  світанкового  неба  
Прорізали  крилами  пташки.
Навздогін  їм  летіли  ракети.
Теж  крилаті  -  небесні  пастки.

Полум’яні  язики  від  взриву
поглинали  усе  довкола:
їм  земля  українська  треба  -
хай  горить  і  завод,  і  школа.  

Не  кувала  зозуля  солдату,
бо  боялась  наврочить  горе.
А  в  окопах  життя  затихало
І  німіло  замерзле  поле.

Так  війна  починалась.
Починалась?  Чи  одвічно  жила  
Поміж  нами?  Такі  різні  народи:
Хтось  породження  пихи  і  зла,

Безпідставної  міці  величність,
Горді,  пращурів  диких  нащадки,  
Мародерів  і  вбивць,  марґіналів,
Що  одвічно  стирали  всі  згадки

Про  Вкраїну  і  матінку  Русь.  
Большовицьке  криваве  іго,
Розіп’явши  таланти  свої
Не  дали  народитись  індіґо.  

Хтось  же  мріяв  й  боровся  
одвічно  за  свободу  свого  народу.
Хтось  панам  не  скорився
І  не  жив  багачам  в  угоду.  

Наша  воля  -  не  панська  власність.
Ми  не  падаєм  на  коліна.
Ми  воюємо  з  вами  щоб  тільки
Завтра  зранку  сміялась  дитина.  

Щоб  співала  рідні  пісні,
Не  боялась  свобідно  сказати
про  любов  до  землі  своєї
і  про  те,  що  зробили  кати.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948931
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2022
автор: Ангеліна Спільник