Тобі, Україно

                                                 

Із  чорної  хмільної  глибини
Зло  виповзло,  щоб  наковтатись  крові
З  баюр  смертельних  підлої  війни
В  країні  мирній,  світлій,  калиновій.

Знов,  Україно,  ти  в  диму  й  вогні  –    
Тебе  прийшли  скоряти  московити.
Та  воля  й  дух  міцнішають  в  борні  –  
Сини  тебе  зуміють  захистити.

Під  москалями  плавиться  земля.
Козацькі  сили  їх  товчуть  запекло,
Шлють  їх  відомим  курсом  корабля
В  останню  гавань,  якій  назва  пекло.

Ти  вистоїш  у  шквал,  і  в  ураган,
Із  попелу  піднімешся  титаном.
У  Лету  кане  збочений  тиран,
І  на  твоїх  теренах  мир  настане.

За  те,  що  ти  повік  не  гнеш  колін,
Що  горда  ти,  незламна  й  непоборна,
Віддасть  у  шані  світ  низький  уклін
Тобі,  Вкраїно,  вільна  і  соборна.
27.03.2022    

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2022
автор: Ірина Васильківська