[b]Пісня перша[/b]
[i] За перекладом з китайської Гледіс Янг[/i]
Усе живе вмирає безумовно,
Можливо, нагла смерть кидає жереб.
Кого увечері вітали як живого,
Сьогодні у переліку померлих.
Куди душа покійника злітає,
Коли бездушну форму залишає?
За батьком плачуть діти мої милі,
Рідня в жалобі хилиться над тілом.
Не знаю я, це здобуття чи втрати,
Не відрізняю помилку від правди.
Тоді дізнаюсь, як віки минуть,
Що залишив я, славу чи ганьбу.
Жаль лиш за тим, що у небеснім світі
Вина не буде, щоб досхочу пити.
[b]Пісня друга[/b]
[i] за перекладом з китайської Артура Вейлі[/i]
Любив я випити вина в минулі днини,
Але сьогодні моя чарка марно повна,
Дивлюся сумно на медовий струмінь пінний,
Хотів би знати, чи я буду пити знову.
За мною друзі і рідня невтішно плачуть.
Щоб заспокоїти, їм щось сказати хочу,
Але ні слова губи мовити не здатні,
Не можуть відрізнити тьму від світла очі,
Я спав в високому будинку безтурботно,
І ночував у бур'янах, таке буває,
Одного разу вийшов за міські ворота,
Щоб повернутися у темряву без краю.
[b]Пісня третя[/b]
[i]за перекладом з китайської Гледіс Янг [/i]
Ось і пропали постаті сумні,
Самотньо шелестить осики листя.
В жахливий холод у осінні дні
Мене віднесли за границі міста.
Людей не стало ні душі навколо,
Лише могили височіли і тяглись,
Іржали коні, піднімали шиї вгору,
Холодний вітер вив і плакав ліс.
В похмурій ямі у пітьмі заритий,
На тисячі років залишений без світла,
На тисячі років залишений без світла
Мудрець і вчитель, непотрібний світу.
Хто проводжав мене вслід за труною,
Ті повернулися додому до рідні,
Ще родичі мої печаляться за мною,
А решта вже наспівують пісні.
Я буду тут на схилі пагорба лежати,
Холодний, не хмільний, що ще сказати?
[i]Написано у 427 році, тоді ж ТаоЮаньмін помер у віці 63 роки.[/i]
[b]THREE DIRGES: WRITTEN IN IMITATION OF AN ANCIENT FUNERAL SONG[/b]
[b]First of three poems[/b]
[i] by Tao Yuanming, translated by Gladys Yang[/i]
That which has life inevitably dies,
May the early dead their fate's haste blame
Remembered last night amongst the living men,
Today enrolled amongst the ghosts my name
Where does the spirit once departed fly
When dry form rests within the hollow wood?
My loving children for their father cry,
Mourning above my corpse my kinsmen good.
No more can I distinguish loss or gain,
No more twixt right and wrong can I decide
For ages hence when centuries roll by
To know my fame or shame who will abide?
But I regret that in the world above
I longed for wine and never had enough
[b]Second of three poems [/b]
-[i] by Tao Yuanming, translated by Arthur Waley[/i]
In former days I wanted wine to drink;
The wine this morning fills the cup in vain.
I see the spring mead with its floating foam,
And wonder when to taste of it again.
The feast before me lavishly is spread,
My relatives and friends beside me cry.
I wish to speak but lips can shape no voice,
I wish to see but light has left my eye.
I slept of old within the lofty hall,
Amidst wild weeds to rest I now descend.
When once I pass beyond the city gate
I shall return to darkness without end.
[b]Third of three poems[/b]
[i] by Tao Yuanming, translated by Gladys Yang[/i]
How desolate the weeds appear;
Rustling the leaves of aspen trees forlorn
In bitter frost, upon an Autumn day,
Far out beyond the city am I borne.
No human habitance on any side,
Only the towering tombs that scattered lie.
Stretching their necks the horses skyward neigh,
While cold winds wailing make the forest sigh.
The gloomy chamber once in darkness sealed,
A thousand years the light of day will fail
A thousand years the light of day will fail,
While wise and learned nothing can avail
Those who went forth my coffin to escort
Now homeward to their families repair
My relatives may feel some sorrow still,
The rest already hum another air.
My body in the mountain side they lay;
No dead and gone, what more is there to say
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2022
автор: Зоя Бідило