І навіть те, що нереальне,
Стає реальністю колись.
Мені тепер не вистачає
Наших обіймів та облич.
Мені тепер не вистачає
Тієї щирості та світла,
Яку в тобі щораз вбачаю,
Яка як небо ще й блакитна.
Заради того, щоб вернути,
Віддам усе, що маю.
Та лиш не поспішай пірнути:
Дивись, як я пірнаю.
Та лиш не поспішай пірнути,
Не знаєш глибини.
Ти можеш потонути,
Як я колись в тобі.
26.05.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2022
автор: Макс Дрозд