Ми завжди відмовляємо живим у ніжності,
яку, каючись, даремно пропонуємо їх тіням.
Андре Моруа
Як нам рухати душу свою від пащі роздору?
Як її зберегти від посухи пустель забуття?
Відчайдушно криниці любові як чистить від мулу,
Відкривати джерельця натхнення, не бачить кінця?
Ми читали лише, що часи бувають лихими.
Ми вважали, що бачили скруту, злиденність буття.
Так нещадно і самовпевнено біллю накрили
Чужі крайнощі нашу буденність; не до [i]каяття[/i].
Але всім необхідно [i]воно[/i], винятків не буває,
Як і способів інших свій внутрішній світ віднайти.
Роздивитись в люстерках [i]його[/i]: бажання безкраї,
Не завжди зрозумілі собі власні наміри.
До мети треба рухатись завжди чесно і гідно,
Пам’ятаючи, брудом наповнене з лишком життя.
Та до нього торкатися зовсім-зовсім не треба,
Бо відмитися може не стати строку серцебиття.
25.05.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2022
автор: Натали Вадис