Моїй Україні


Пограбована,зраджена,  зболена,
Та  від  болю  і  ран  не  зламалася.
Кат  хотів,  щоб  була  знедолена
А  ти  в  вічі  йому  сміялася!
Засіваєш  поля  хлібами,
Вороння  відганяєш  чорне.
Наша  нене  кохана,  мамо,
Як  не  ти,  то  хто  ж  нас  пригорне?
Нагодує  у  спеку  вишнями
І  напоїть  водою  джерельною...
Ворогам  лиш,  катів  що  є  гіршими
Ти  могилою  стань  смертельною.
25/05/2022
(  Валентина  Дацко/  Урода)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948786
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2022
автор: Гонорова пані