І воля - неволя, кайдани на серці,
Схилилася долі верба і тополя,
Відлуння думок перетворюю в герці...
Можливо, нас хтось розуміє і чує,
Можливо, за руку лиш янгол тримає...
А в думах, що ж в думах?
Палає оркестр, симфонії грає.
Його амплітуди - живі срібні струни,
Його голоси - уяви, примари.
Заплющують очі заручники долі...
І сонце не сонце, і хмари не хмари.
Травень 2022.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2022
автор: Каа3003