Сон

Знаю  тепер  як  я  можу:
Бачити  в  листі  судини,
Слухати  тебе,  Боже,
В  хвилях  спокійних  Дніпра.
День  цей  на  інший  не  схожий,  
А  на  долоні  хвилина...
Ми  тільки  в  нього  вхожі  -
Вчора  вже  нас  нема.  

Можу  напитись  неба
І  розмножати  зорі.
Можу  на  пошук  суті
Вирушити  у  цю  мить.
Можу  літати  пір'ям,
Можу  картини  прозорі
Намалювати  в  повітрі.
Можу  й  тебе  навчить!  

Можу  розхвилювати,
Потім  сказати:  "Тихо!.."
Ні,  то  не  буде  лихо,
Просто  побачать  всі.
Можу  співати  пісню,
Можу  для  всього  світу.
Можу  не  рвати  квітку,
Змокнути  у  росі.  

Можу  зварити  зілля,
Наче  якась  чаклунка
Запропонувати  "чаю"
Ніби  вона  -  не  я.
Можу  наворожити:
"Ти  мене  розкохаєш
Та  пошкодуєш  потім,
Бо  я  єдина  твоя".  

Можу  сказати  після,
Що  пожартувала,
Можемо  розсміятись
Голосно  і  в  унісон.
День  цей  почнемо  разом
І  поспішаймо  жити.
Якось  тебе  розбудять
І  прошепочуть:  "Сон!"

Авторська  начитка
https://youtu.be/7HNoU6EMeAM

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2022
автор: Kлер Клер