( від чоловіка)
Цей світ кохана, в наших долонях,
Хоч і давно, сивина на скронях,
Та один одному, ми ж підтримка,
Для мене ти, найкраща зоринка.
Світиш і грієш, і взимку й літом,
Й коли землиця під оксамитом,
Як краса - осінь, дивує очі,
Твої уста… я любив щоночі.
Навіть було, я частенько моливсь,
Щоб подарила радість, як колись,
Ти невгомонна і нині, тішиш,
Тримаєш ручку, вірша напишеш.
І ледь всміхнешся, погляд – цілунок,
Ніби весни цнотливої трунок,
У снах казкових, душенька мріє,
Віра в майбутнє, серденько гріє.
Відходить ніч. Хай настрій ранковий,
В наших долонях, він веселковий,
Прикрасить світ, вкотре зачарує,
Моє плече, твоє плече відчує.
То ніби подих, весни – красуні,
Тож геть відкинем, думки сумлінні,
Журбу хай вітер, розвіє в полі,
І ми подякуймо, світу й долі!
На якийсь час, загублюсь у часі,
Поглянь кохана, вже в піднебессі,
Ми, як птахи, розправили крила,
Та знаю їх, це ти подарила.
Удвох придбали - вдячні любові,
До негараздів стали готові,
Бо силу нам, придало кохання,
У серцях тайни і сподівання.
Хоч і нелегко втримати щастя,
Я ж відчуваю, нам зробить вдасться,
Тримаймо люба, міцніш долоні,
До землі рідної у поклоні,
За те, що ти, є й дбаєш про мене,
Цей світ кохання нас не омине!
10.02. 2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2022
автор: Ніна Незламна