Привітання Анастасії Василівні Богайчук
з нагоди ювілею:
Її ім’я - Анастасія
Походить ще з споконвіків,
На давньогрецькім – воскресіння,
Й Бог гарні якості вділив.
Спокійна, скромна і мрійлива,
Красива, добра і проста,
Буває, часом, жаліслива,
Але характером - тверда.
І день народження співпало
З «престольним святом» у селі –
В цей день в нас церкву закладали,
Колись давно, ще за панів.
Цей день припав на травень місяць,
Коли буяє скрізь весна,
Й після всіх зимових сніговиць,
Кругом природа ожива.
Усе відроджується, квітне,
Скрізь чисто-ніжна білизна.
В цю пору радісну, привітну
На світ з’явилася вона.
Вона – це світлокоса Стася,
Маленька дівчинка в батьків,
А всіх дітей було багато,
Мабуть, так Бог їм повелів.
Найстаршим був син Анатолій -
Не повернувся із війни,
А потім, Лєна, Надя, Коля -
В голодний рік вмерли вони.
Далі: Володя і Марія,
За ними Стася – це вона,
А ще Іван та Ганя..Всі вже?
Та ні, ще – Федір та Степан.
Василь Степанович – це батько,
Наталя Зіньківна – жона,
Не всіх дітей хоч народила,
Проте за матір всім була.
Сім’я жила і бідувала:
Голодомор, потім війна,
І як могла, так й виживала,
Але протриматись змогла.
Важкі й післявоєнні роки:
Робота в полі, трудодні,
Хватало злиднів та мороки,
Бо ж на трьох чоботи одні.
Але на злидні не зважали,
Родина дружньою була.
Завжди всі разом працювали,
Й вперед летіли так літа.
Росла так Стася й розквітала,
Вже й заміж йти прийшла пора -
Андрія доля дарувала
І поряд з ним життям пішла.
Ходили разом на роботу
Де вже минули трудодні,
Після колгоспу у радгоспі
Платили грошики якісь.
Андрій був конюхом в конюшні,
Іще їздовим на хмелю,
А коні всі були послушні,
Тож все вдавалося йому.
А Стася працювала в ланці,
Розумна, добра, вольова,
І кожен день спішила вранці,
Бо ще й ланковою була.
Нелегко було - будувались,
Й сімейне звили так кубло,
Від всіх людей не закривались –
Їх поважало все село.
Завжди із ними рахувались,
Та за порадою ішли,
За допомогою звертались,
Й вони робили, що могли..
Дочка родилася Наташа,
Дали ім’я це неспроста,
Бабусі дві її – Наталі,
Й так стала зватися й вона.
А потім син родився Вітя
І помаленьку підростав
В любові батьківській зігрітий –
Незчувся як дорослим став.
Літа летіли скакунами,
Вплелась у коси сивина,
І за столом сьогодні з нами
Уся зібралася сім’я.
«Престольне свято» - Миколая,
Й в бабусі Стасі – Ювілей.
80 літ зустрічає
У цей весняний світлий день.
Є тут Наташа і син Віктор,
Невістка Альона і свати,
Любимі внуки: Артем і Владик,
Й принцеса Злата поміж них.
Усі бабусю привітають
І зичать щастя та добра,
Здоров’я й радості бажають,
Щоб в гарнім настрої була.
Щоб кожен день у мирнім небі
Їй сонце сяяло згори,
Лунав в дворі і сміх, і щебет
Ще й правнуків всіх – дітвори.
Щоби прекрасно почувалась
Та життєрадісна була,
Й щоби такою залишалась
Ще довго-довго, більш літ ста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2022
автор: Ольга Калина