Роби добро усім та усьомý,
Не дивлячись на будь-які незгоди
І не чекаючи за те винагороди,
І не питаючи, за що, чому.
Роби його усім ти просто так,
Аби ніколи не доводилось тужити,
А тільки в злагоді та щасті завжди жити,
Свого життя відчувши дивний смак,
Бо ж щиро й щедро роблячи добро,
Його собі самому ти стократ вертаєш
Й водночас по собі свій гідний слід лишаєш,
Душі своєї й серця суть, ядро.
Адже немає щастя без добра
Так, як людських стосунків теплих без любові.
Тому потрібно завжди буть напоготові
Віддати частку серця, як пора.
Й не так важливо скільки, нащо, як,
Бо ж часом лиш приємне, ніжне, добре слово
Спроможне погасити біль душі раптово
Ще краще, ніж найбільший той мідяк,
Бо той мідяк потратиш з часом ти,
А тепле слово назавжди у серце входить
І безліч лиш найкращих почуттів в нім родить,
Які тобі поможуть далі йти;
Поможуть йти тобі шляхом життя,
Аби здолав на ньому ти всі перешкоди,
Натомість зустрічаючи лише вигóди,
Що кращали б сучасне й майбуття.
Лишень ніколи більше не втрачай
Тих світлих почуттів, що в серденьку жеврíють
І всюди завжди тільки добрі справи сіють.
Із ними світлу долю зустрічай.
Євген Ковальчук, 15. 01. 2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948299
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2022
автор: Євген Ковальчук