Прилину до моря - надійного ката
І вільного межи залежних раба.
Нехай лиш не буде ні горя, ні свята
У тую хвилину тривкого злиття.
Усе поділю з ним: турботи і ласку,
Любов і порив до самотніх вершин.
Усе розкажу про нав'язану казку
І розсуд непевних, та світлих меншин.
Повідаю морю про сумнів і зраду,
Що сіє спокута на нашій землі.
Натисну на моря душевну засаду,
Аби лиш не знали того́ береги.
І знов опишу незалежну картину,
Що море чекає від мене вві сні,
Де ро́збрат поглинув опалу рутину,
Де єдність малює свої вітражі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2022
автор: Сара Ґоллард