Виший, мамо, сорочку мені...
Я давно вже хотів просити,
Щоб на грубому полотні
Та таку, щоб не зміг зносити!
Виший, мамо, сорочку мені,
Щоб на ній колосилось жито
Розцвітали сади на ній,
Щоб в достатку і в мирі жити!
Виший мамо сорочку мені...
Навесні, як кують зозулі,
Щоб зігріла на чужині,
Та таку, щоб не брали кулі!
Виший мамо сорочку мені,
Як Дніпро наш весною скресне,
Як поляжу, десь, на війні –
В тій сорочці, візьму й воскресну!
Автор Еміль Дубров.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948288
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2022
автор: геометрія