Розставання над Прутом. Сонет

На  схил з  гори  туман   спадає  тихо,
Клубо́чить,  па́смами,  ляга́  на  воду  ...
А  я  дивлю́сь  ...   Твою  лиш  бачу  вроду  !
Моя  ти  радість  і  моя  ти  втіха  ...

Пора  вже  йти,  твої́м  чару́юсь  сміхом,
Ще  спить  спокійно,  вра́нішня  природа  ...
Ловлю  твій  по́гляд,  наче  нагороду
Й  слова  кохання  промовляю  сти́ха  ...

Про  щось  шепо́чуться  десь  ясен  з  бу́ком,
Цілую  ніжно  я  коханій  руки  :
-  Побудь  ще,  серденько,  чуть-чуть  зі  мною  !  
 
Вже  небокрай  давно  налився  жаром.
Ще  мить  і  обрій  спалахне  пожаром,
І  сонечко  всміхнеться  над  водою  !

20.05.2022  р.
м.  Чернівці.





[u][b]Прощання  над  Прутом.  Тривожний  сонет[/b][/u]

На  схил з  гори  туман   спадає  тихо,
Клубо́чить,  па́смами,  ляга́  на  воду  ...
А  я  дивлю́сь  ...   Твою  лиш  бачу  вроду  !
Моя  ти  радість  і  моя  ти  втіха  ...

Пора  вже  йти,  твої́м  чару́юсь  сміхом,
Ще  спить  спокійно,  вра́нішня  природа  ...
Ловлю  твій  по́гляд,  наче  нагороду
Й  слова  кохання  промовляю  сти́ха  ...

Про  щось  шепо́чуться  ще  ясен  з  бу́ком,
Та  вже  нависла  чорна  тінь  розлуки  -
Набатом  в  се́рденьку  звучи́ть  тривога  !

Гримить  палає  навкруги́  війна  !
Та  в  нас  любов  -  сильніша,  ніж  вона  !
Ми  все  пройде́м  і  буде  Перемога  !  !  !

19.05.2022  р.
м.  Чернівці.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2022
автор: Родвін